Перейти до основного вмісту

Біблійні сюжети у дукачах

Дукач - це не просто звичайна прикраса на кшталт брошки чи кулону. Існує багато підстав припускати, що дукачам їх власниці певною мірою приписували певні магічні й оберегові функції. Зокрема, переважна більшість дослідників українських традиційних старожитностей (І.Спаський, Ф.Вовк, М.Сумцов) в тому числі і сучасних (В.Фісун, Ю.Коваленко, О.Самков) сходяться на тому, що під впливом світоглядних змін і естетичних уподобань змійовики трансформувалися у дукачі. На користь цієї теорії можна віднести такі положення: 
  • у наукових матеріалах 1914 р. згадуються дукачі із зображенням змійовиків;
  • дуже популярними були дукачі в яких використовувалися медальйони із зображенням на релігійну тематику;
  • були поширені дукачі в яких замість медальйону до банта кріпився головний християнський символ - хрест.
До нашого часу збереглося чимало дукачів у яких на медальйонах містяться зображення на християнську біблійну тематику. Припускають, що появі такого роду дукачів спонукали західноєвропейські християнські релігійні настільні медалі, які часто робилися основою для медальйонів дукачей.

Медальйон дукача з сюжетом "Благовіщення"*



*Медальйон-повторення з невстановленого західноєвропейського оригіналу медалі “Благовіщення” ХVІІ ст., з колекції Юрія Коваленка:
світлина ліворуч - дукач, бант - срібло, позолота, скло, медальйон - латунь, позолота, др.пол.ХІХ, Чернігівщина;
світлина праворуч - медальйон дукача, ХІХ ст., латунь, позолота, повторення.

І.Спаський наводить, що з такими медальйонами зустрічалися дукачі в Полтавській, Черкаській, Чернігівській областях, а також були і на Воронежчині (РФ).

У ХVІ - поч.ХVІІ ст. настільні релігійні медалі були дуже популярними в Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії. У ХVІІ - ХVІІІст. релігійні медалі виробляли амстердамські майстри для вірменської колонії. В результаті, через постійні зв’язки між вірменськими колоніями в Європі, ці медалі потрапляли до Львова, в якому, як відомо, проживало чимало вірмен. Згодом, в Європі стають популярними хрестильні та весільні медалі, які особливого поширення набули у Польщі. Навіть у ХІХ ст. такі медалі у Польщі ще були актуальними, щоправда вони набули більш сувенірного характеру.

Медальйони дукачей - повторення з хрестильної медалі
Й.Хена Старшого**

** Медальйони дукачей - повторення з хрестильної медалі Й.Хена Старшого, сцена - “Обрізання Христа в Храмі”, з колекції Юрія Коваленка:
світлина ліворуч - ХІХ ст, латунь, позолота;
світлина праворуч- копія дукача ХІХ ст., срібло.

І.Спаський вважає, що дукачі з релігійними сюжетами на західноєвропейських медалях були дуже популярні за часів Богдана Хмельницького і становили “новий етикет” серед козацької старшини. Як стверджує дослідник, найчистіші форми таких “панських дукачів” збереглися на Чернігівщині. Відомо, що у гетьмана Івана Мазепи був золотий дукач з хрестильної медалі ХVІІ ст. роботи С.Дадлера 1630 р. на якій було зображено Хрещення Христа у водах Іордану. У 1759 р. останній гетьман Кирило Розумовський подарував цього дукача разом з сережками дружині свого підлеглого Романовського і як він у листі згадує “кой у Мировичевой с протчими вещами мною куплен и, как вам ведомо, од Мазепи ей добулись”.

Медальйони дукачей із зображенням біблійного сюжету “Таємна вечеря” 3*

3* Медальйони воронезьких дукачей із зображенням біблійного сюжету “Таємна вечеря”, ХІХ ст., з колекцій Оксани Чаус (світлина ліворуч) і Юрія Коваленка (світлина праворуч).

До нашого часу збереглося обмаль дукачів у яких медальйонами виступили саме оригінальні західноєвропейські медалі. Як правило, це були дукачі ХVІІ - поч.ХVІІІст. виготовлені з коштовних металів (золота, срібла) для української знаті. Багато таких дукачей раніше було в Києво-Печерській Лаврі, які туди приносили прочани. Такими дукачами в якості підвісок в святині раніше прикрашали ікони. Про це, зокрема, свідчить величезний скарб Києво-Печерської Лаври зроблений його служителями у 1717 р. з метою не допустити їх реквізії московським царем Петром І. Знахідка показала чим була наповнена лаврська казна на поч. ХVІІІст. З годом, в одному з описів лаврської різниці (1778 р.) вказується, що поміж прикрас які прикрашали ікони були : “...золотий дукат (мається на увазі дукач - прим.авт) з Обрізанням, вагою 5 золотників; дукат з Богоявленням, вагою 8 золотників; дукат з Розп’яттям, вагою 3 золотники...”. В іншому документі за 1792 р. описується дукач вагою 5,5 золотника на одному боці якого зображена сцена “Хрещення Христа”, а на іншому - “Розп’яття”.

“Поклоніння волхвів” на медалі Себастьяна Дадлера, 1635р 4*

4* Медальйони-повторення "Поклоніння волхвів" з медалі Себастьяна Дадлера, зустрічається із чернігівськими бантами. В збірці медалей Ермітажу (РФ) є така потерта виламана з обідка медаль, походження якої невідоме.

З часом, під впливом тих чи інших чинників дукачі були служителями Лаври переплавлені на інші речі. Екземпляри релігійних західноєвропейських медалей яким вдалося “дожити” в дукачах наразі здебільшого перебувають у фондах Ермітажу (РФ). Разом з тим, сьогодні ми маємо можливість побачити дукачі з репліками і повтореннями тих медалей, які у свій час були зроблені місцевими золотарями.

Наявність великої кількості повторень з таких медалей передусім пов’язана з тим, що кількість і, що не виключено, вартість оригінальних медалей не могла задовольнити наявний попит у жіноцтва. Тому українські золотарі вдалися у власний спосіб відтворювати такі медалі, що зробило прийнятним співвідношення попит-пропозиція. Вони вдалися до технік литва і карбування зображень на тонких листках металу з подальшим рихтуванням і монтуванням збірної медалі. Для цього вони мали спеціальні відлиті з оригінальної медалі (або з її вже існуючого відливку) штампи, адже для виготовлення великої кількості монолітних медалей у хорошій якості потрібне було спеціальне обладнання яке могло забезпечити великий тиск штемпелів. Таке обладнання, як правило, було лише у монетних дворах. Як відзначає І.Спаський українські золотарі у ХVІІ - поч.ХVІІІст. використовували такі штампи не лише для виготовлення дукачей, а й для розміщення зображень при виготовленні інших речей, наприклад оправ євангелій, священного посуду, даросховищ та ін. Цікавим є той факт, що якість карбованих золотарями таких медалей-медальйонів у ХVІІ - поч.ХVІІІст. була вищою ніж у ХІХ-поч.ХХ ст. Причину цього можна пояснити тим, що у ХVІІ - поч.ХVІІІст. цією справою займалися більш професійні ювеліри, які працювали і на замовлення знаті, в той час як у ХІХ ст. цією справою здебільшого займалися сільські і містечкові золотарі з більш простими знаряддями праці та більш примітивними ювелірними формами.

Також зустрічаються дукачі авторами біблійних зображень на медальйонах яких були місцеві майстри і їх сюжети не мали прямого зв’язку з західними медальєрними оригіналами.

Нижче можна побачити дукачі на такі найбільш поширені біблійні сюжети:

1. Благовіщення:

На дукачах це був найбільш поширений сюжет на біблійну тематику. До нашого часу практично з кожного регіону збереглися дукачі з цим біблійним сюжетом. Зокрема І.Спаський вказує, що дукачі із сюжетом “Благовіщення” знаходили у Лубнах, Ніжині, існують воронезькі панагійки.

Дукач із зображенням сюжету “Благовіщення” 
з невстановленого зразка західноєвропейської медалі 5*


5* Зворотній бік дукача прилуцького типу, пер.пол. ХІХ ст., Полтавська область, латунь, позолота, з колекції Юрія Коваленка.

Медальйон дукача "Благовіщення" роботи Щукіна 6*

6* Медальйон дукача із зображенням біблійного сюжету “Благовіщення” роботи Щукіна Сергія Івановича, кін.ХІХ ст., з колекції Оксани Чаус. На крайньому третьому зображенні фотографія зворотнього боку медальйона із клеймом майстра.

Дукачі із біблійним сюжетом "Благовіщення" 7*

7* Дукачі із зображенням біблійного сюжету “Благовіщення”, Чернігівщина, з колекціЇ Юрія Коваленка.

2. Поклоніння волхвів:

Дукачі із біблійним сюжетом "Поклоніння волхвів" 8*

8* Медальйон дукача, дукачі із зображенням біблійного сюжету “Поклоніння волхвів” з невстановленої західноєвропейської медалі ХVІІ ст., ХІХ ст., Чернігівщина, латунь, позолота, з колекції Юрія Коваленка.

І.Спаський вказує, що медальйони дукачей із зображенням як на фотографії вище, зустрічалися з бантами вереміївського, ніжинського й лубенського типів, а ткож знаходили у с.Власівка Кременчуцького району (Полтавська область). Відомі також дукачі із зображенням “Поклоніння волхвів” з хрестильної або новорічної медалі С.Дадлера 1635р.

Дукач із біблійним сюжетом "Поклоніння волхвів"  9*
9* Двосторонній дукач із зображенням на одній із сторін сюжету “Поклоніння волхвів", лицьовий бік, др.пол. ХVІІ ст., Полтавщина, срібло, з фондів Музею історичних коштовностей України. Вказаний дукач експонувався на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018рІ.Спаський у своїй книзі "Дукати і дукачі України" помилково вказує, що після ІІ світової війни його, як світлину з ним, було втрачено. Науковий співробітник відділу фондів Наталія Смірнова опрацьовуючи фондову колекцію дукачів виявила цей екземпляр. Відповідно до документів, у 1946 р. вцілілу частину колекції дукачів музею було повернуто з евакуації з Держбанку СРСР, серед яких був і цей екземпляр.

3. Обрізання Христа в храмі:

Як правило, в Європі цей сюжет був характерним для хрестильних медалей. І.Спаський вказує, що у лаврському скарбі 1717р. було знайдено дукач із “Обрізанням Христа” з золотої хрестильної медалі Кіттеля. До нашого часу збереглося чимало дукачей з повторенням хрестильної Йогана Хена Старшого, який працював у 1634 - 1663 рр. І.Спаський вказує, що одна із медалей роботи Й.Хена Старшого, яка колись була складовою дукача, було знайдено у 50-х роках ХХ ст. в станиці Андріанівській Краснодарського краю і наразі зберігається у фондах Ермітажу (РФ). Також, дослідник вказує на дукачі з такою медаллю, що походили з Полтавщини і Чернігівщини.

Дукачі із сюжетом "Обрізання Христа в Храмі" 10*

10* Дукачі із зображенням на медальйонах релігійного сюжету “Обрізання Христа в Храмі” (повторення сцени з хрестильної медалі Й. Хена Старшого), з фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (НКПІКЗ). Вказані дукачі експонувалися на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018р.

Дукач із зображенням "Обрізання Христа в Храмі" 11*

11* Дукач із зображенням на медальйоні релігійного сюжету "Обрізання Христа в Храмі", копія дукача ХІХ ст., Чернігівщина, з колекції Юрія Коваленка.


Дукач із зображенням "Обрізання Христа в Храмі" 12*

12* Дукач ніжинського типу із зображенням на медальйоні сцени "Обрізання Христа в Храмі",  ХІХ ст., Чернігівщина, срібло, позолота, скло, з колекції світлин Миколи Литвиненка.

4. Хрещення Ісуса Христа у водах Іордану:

Відомо, що в дукачах із таким сюжетом зустрічалися хрестильні медалі (і повторення з них) С.Дадлера, Й.Хена Старшого та Й.Кіттеля. І.Спаський відмічає, що у 50-х роках срібний позолочений медальйон роботи Й.Хена було знайдено у станиці Андріанівській Краснодарського краю (суч. територія РФ) і доставлена в Ермітаж у 1958 р. Відомо, що дукачі з медалями Й.Хена та їх повтореннями носили на Полтавщині, Чернігівщині. 

Медальйони дукачей із сюжетом
“Хрещення у водах Іордану” 13*

13* Медальйони дукачей з хрестильної медалі Й.Хена “Хрещення у водах Іордану” з колекції Юрія Коваленка: на світлині ліворуч - копія дукача ХІХ ст, срібло; на світлині праворуч - медальйон дукача ХІХ ст., латунь, пзолота.

5. Таємна вечеря:

До нашого часу збереглося чимало дукачей із біблійним сюжетом на медальйоні “Таємна вечеря”. Відповідно до біблійного оповідання, таємна вечеря була останньою вечерею Ісуса Христа з його учнями (апостолами).

Дукач із зображенням сцени "Таємна вечеря" 14*

14* Дукач із зображенням на медальйоні сцени "Таємна вечеря", копія з оригіналу дукача ХІХ ст., Воронежчина, срібло, позолота, скло, з колекції Юрія Коваленка. Зображення на медальйоні - повторення з зхідноєвропейської релігійної медалі.

Дукач із зображенням сцени "Таємна вечеря" 15*

15* Дукач із зображенням на медальйоні сцени “Таємна вечеря”, др.пол.ХІХст., Чернігівщина, срібло, скло, з колекції Владислава Печерського. Особливість дукача полягає в тому, що медальйон являє собою не відливок з відомої медалі, а був вручну прорізаний золотарем на стертій стороні срібного рубля російського імператора Миколи І. Такий рубль випускався упродовж 1841-1848 рр.

Дукач із зображенням сцени "Таємна вечеря" 16*

16* Дукачі воронезького типу із зображенням сцени “Таємна вечеря”, сер.ХІХ ст., з фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (НКПІКЗ). Вказані дукачі експонувалися на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018р.




Дукач із зображенням сцени "Таємна вечеря" 17*

17* Дукач воронезького типу із зображенням сцени "таємна вечеря", др.пол. ХІХ ст., латунь, позолота, з колекції Оксани Чаус.

6. Омовіння ніг:

До нашого часу збереглися поодинокі екземпляри дукачей зі сценою “Омовіння ніг”. Відповідно християнському віровченню, під час таємної вечері Ісус Христос помив ноги своїм учням і витер їх рушником, яким він був підперезаний.

Дукач із зображенням сцени "Омовіння ніг" 18*

18* Дукач із зображенням сцени “Омовіння ніг”, кін. ХVIII-поч.ХІХ ст, Слобожанщина, латунь, з колекції Юрія Коваленка. Повторення з західноєвропейської медалі ХVII-ХVIIIст.

7. Страсті Христа:

Дукач із зображенням на тему "Страсті Христа" 19*

19* Дуже рідкісний дукач із зображенням на тему “Страсті Христа”, ХІХ ст, латунь, позолота, з колекції Юрія Коваленка. На лицьовому боці розміщено зображення страждаючого Христа, на зворотному - зображено янгола, який несе хрест - знаряддя страстей. Зображення - повторення страсної медалі Й.Кіттеля.

Як відзначає І. Спаський дукачі із повторенням зображення страждаючого Христа з медалей Дадлера і Кіттеля знаходили на території Чернігівської області.

Дукач із зображенням "Розп'яття Христа" 20*

20* Дуже рідкісний дукач із давнім зображенням сюжету “Розп’яття Христа” (розп’ятий Христос зображений в сорочці), ХVІІІ ст., латунь, з колекції Юрія Коваленка.

Дукач із зображенням "Розп'яття Христа" 21*
*21 Дукач із зображенням на зворотньому боці “Розп'яття Христа”, др.пол. ХVІІ ст., Полтавщина, срібло, з фондів Музею історичних коштовностей України. Вказаний дукач експонувався на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018рІ.Спаський у своїй книзі "Дукати і дукачі України" помилково вказує, що після ІІ світової війни його, як світлину з ним, було втрачено. Також дослідник припускає, що цей дукач дуже старий і відлитий з західноєвропейської медалі XVIIст. 

Дукач із зображенням Голгофи 22* 

22* Дуже рідкісний тип дукача із зображенням Голгофи, ХІХ ст., латунь, з колекції Юрія Коваленка.

8. Зняття з хреста:


Дукачі із зображенням сцени "Зняття з хреста" 23*

23* Дукачі із зображенням біблійної сцени “Зняття з хреста”, др.пол.ХІХ ст., Харківщина, з колекції Юрія Коваленка.

Дукач із зображенням сцени "Зняття з хреста" 24*

24* Дукач (фрагмент дукача) з біблійною сценою “Зняття з хреста”, кін.ХVІІІ - пер.пол.ХІХ ст., з фондів Музею історичних коштовностей України. Вказаний дукач експонувався на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018р.

У наведених вище на фото дукачах медальйони являють собою повторення з невстановленого оригіналу. І.Спаський вказує, на наявність дукачей у яких такий медальйон кріпився до прямокутного банта із херувімом.

9. Воскресіння Ісуса Христа:

Сюжет на тему “Воскресіння Христа” був дуже популярний серед німецьких медальєрів у ХVI-ХVIІ ст. Відомо, що у Лаврському скарбі 1717 р. знаходився дукач із золотою релігійною медаллю на тему “Воскресіння” роботи Й.Хена. Медальйони із сюжетом “Воскресіння” зустрічаються з бантами різних типів, найбільше із чернігівськими. І.Спаський вказує про знаходження дукача у Таганрозі (РФ), а також про наявність воронезьких панагійок із таким сюжетом.

Дукачі із зображенням сюжету "Воскресіння" 25*

25* Дукачі із зображенням на медальйоні біблійного сюжету “Воскресіння”, з фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (НКПІКЗ). Вказані дукачі експонувався на виставці “Сонце на намисті” в Київському Національному історичному музеї, яка відкрилася 22 листопада 2018р.

Дукачі із зображенням сюжету "Воскресіння" 26*

26* Дукачі із зображенням на медальйоні біблійного сюжету “Воскресіння”, Чернігівщина, ХІХ ст., з колекції Юрія Коваленка: дукач ліворуч - латунь, позолота, дукач праворуч - срібло.

Дукачі із зображенням сюжету "Воскресіння" 27*

27* Дукачі із зображенням біблійного сюжету “Воскресіння”, з колекції Юрія Коваленка.

Дукачі із зображенням сюжету "Воскресіння" 28*

28* Дукачі із зображенням біблійного сюжету “Воскресіння”, з колекції Юрія Коваленка: на світлині ліворуч - дукач пер.пол. ХVІІІ ст, Харківщина, латунь; на світлині праворуч - ХVІІІ - поч.ХІХ ст, Харківщина, латунь. 

10. Богоявлення:

Дукачі із сюжетом “Богоявлення” були поширені на досить великій території. Вони зустрічалися як на західних землях, наприклад Волині, так і на східних територіях де проживали українці (Воронежчина). До нашого часу збереглися поодинокі екземпляри дукачей на такий сюжет.

Дукачі із зображенням сюжету "Богоявлення" 29*

29* Дукачі з медальйоном на сюжет “Богоявлення”, з колекції Юрія Коваленка. Дукач зображений ліворуч на чорному фоні - Чернігівщина, праворуч на зеленому - Дніпропетровщина. Зображення на медальйоні - повторення невстановленого західноєвропейського оригіналу ХVІІ-поч.ХVІІІ ст.

Дукачі з зображенням на медальйоні, як на фото вище зустрічалися також і на Волині. Зокрема І.Спаський вказує про походження одного такого дукача з села Шумське.

Дукачі із зображенням сюжету "Богоявлення" 30*

30* Дукач із сюжетом “Богоявлення”, ХІХ ст., латунь, з колекції Юрія Коваленка. Медальйон - повторення німецької релігійної медалі ХVІІ-поч.ХVІІІ ст. невстановленого медальєра.

І.Спаський вказує, що дукачі медальйонами як на фото вище зустрічалися з бантами курського, харківського й полтавського типів. Зокрема один дукач походив з села Рублівка Богодухівського району (Харківська область).

Окремо І.Спаський описує дукач з воронезьким бантом в якому зображення “Богоявлення” було напаяне на обрамлений “пукликами” кружек.

Ярослава Коваленко
кандидат історичних наук

Інші публікації:

Коментарі

Популярні публікації

Сережки - українська народна прикраса др.пол. ХІХ - поч.ХХ ст.

Для кожної культури характерний свій комплекс прикрас. Є унікальний вид прикрас властивий для певної культурної групи чи окремого комплексу, а є універсальні прикраси, які присутні в кожній культурі і без яких, вцілому, не можливо собі уявити жінку. До універсальних прикрас належать сережки. Ця прикраса відома в усьому світі та має безліч форм. Українське жіноцтво в цьому плані не було виключенням і тому в українському традиційному вбранні сережки мали вагоме значення. Для українських традиційних прикрас характерне доволі велике розмаїття сережок.  Найбільш традиційними для українського жіноцтва були сережки, що включали в себе елементи рослинного орнаменту, зображення птаха та сережки у формі місяця. Кожен тип сережок мав свою колоритну суто народну назву яка, як правило, походила від його форми. Наприклад зустрічалися сережки з такими назвами - калачики, калачики з метеликами, книшики, ягідки, дубочки, бовтуни, качечки, голубки, бублики. Одними з найбільш поширених

Дукач - це печатка, що засвідчує “українство”.

Українські народні традиційні прикраси є неоціненним джерелом вивчення історії українського народу. Адже через втрату державності під цілеспрямованим впливом інших сусідніх держав історія українських земель та  її народу неодноразово знищувалася, переписувалася, замовчувалася, заборонялася, її просто крали. Через мову, релігію, освіту, громадську діяльність та інші сфери життя витиралася пам’ять нашого народу. Чим далі від Києва, а згодом чим далі від села тим більше українців вливалися в інший культурний простір, збагачували його і забували якого вони роду. На цьому фоні українські традиційні народні прикраси виступили великим і, у порівнянні з письмовими джерелами, більш об’єктивним джерелом вивчення історії, культури й побуту наших предків. Вони засвідчують українське коріння багатьох історичних процесів й культурних надбань, більш глибоко розкривають історію окремих територій. Вони наочно доводять нам про самобутність й унікальність українського народу та його світогляду. Кора

Ягнусок - дукач із "серцем"

Ягнус (ягнусок, огнусок, єднус, агнус) - малопоширена назва дукача яку виводять з польської мови. Із старопольської слово “agnušek” тлумачиться як: - освячене Папою воскове ягня, яке оберігає від лиха; - будь-яке зображення божественного ягня; - зображення ягня, зроблене з будь-якого матеріалу. Церковно-слов’янською слово “ягня” звучить як “агнець”. Агнецем Божим в християнстві символічно називають Ісуса Христа - він віддав себе в жертву заради позбавлення людського роду від влади гріха подібно до того, як ягнят було принесено в жертву заради визволення єврейського народу з єгипетського полону. І.Г.Спаський припускає, що спочатку ягнусами називали західноєвропейські релігійні медалі на яких було зображено божественне ягня (агнець). Зображення ягня стало виступати своєрідним оберегом. Такі медалі в Україні часто перетворювали на дукачі і, відповідно, дукачі з ними називали ягнусами. Згодом ця назва була поширена і на дукачі на медальйонах яких були інші зобр

Слобожанські дукачі

Окремо слід виділити дукачі які носили на Слобідській Україні. Дослідити і описати дукачі з цього краю іноді буває доволі складно, адже Слобожанщина (Слобідська Україна, Слобідщина) виявилася прикордонною територією, яка неодноразово змінювала свій адміністративно-територіальний розподіл і значна частина її наразі перебуває у складі РФ. Після геноциду українського народу - Великого Голодомору 1932-1933 рр., у місцевого населення на руках практично не лишилося цього виду прикрас. Ті хто вижили - позбувалися дукачів в обмін на їжу, або приховували їх як ідеологічно небезпечні речі. У хати вимерлих українців (не лише на Слобожанщині, а й в Радянській Україні вцілому й у місцях компактного проживання українців - Кубані, Поволжі, Казахстані) радянський уряд, відповідно до затвердженої практики, заселяв вихідців з інших народів. На Слобожанщині українців “заміняли” головним чином на росіян і білорусів. Для них носіння дукача було “чужою традицією”. Українські традиційні прикраси з те

Дукачі Південно-Східної Слобожанщини: Дніпропетровщина

В окрему групу слід виділити дукачі які були поширені на території південно-східної України, а саме - на Дніпропетровщині, Донеччині й Луганщині. Це - край степів і великих підприємств (принаймні на Донеччині й Луганщині до 2014 року). У ХІХ ст. в цьому регіоні України з’явилося чимало промислових підприємств, у будівництві і розвитку яких суттєво був задіяний капітал західноєвропейських держав. Завдяки активному індустріальному розвитку край перетворився на центр великого промислового виробництва. Велика кількість нових підприємств потребувала великої кількості робочих рук, що у свою чергу, зумовило певні демографічні процеси. На ці землі почали з’їжджатися люди з різних країв і колишні козацькі слободи й паланки досить швидко перетворилися на густонаселені міста, поруч з якими також почали з’являлися нові населені пункти. Наприклад на місці козацького посту Домаха, де згодом виросла Кальміуська Слобода утворилося сучасне місто Маріуполь; на місці козацького селища Нові Кайдаки - Кат