Українські прикраси / Ukrainian jewelry

Юрій Коваленко, реставратор і колекціонер українських традиційних прикрас розповідає про те, чому так мало старих дукачів в гарному стані збереглося до нашого часу, про складнощі реставрації "побитих", "викопних" прикрас. Згадує історію про "побиті" дукачі з села Іркліїв, що на Черкащині (Чорнобаївський район), розкриває роль торгзінів * (або в розмовній мові "торгсин" похідна назва від російської мови). Розмову записано 14 квітня 2019 р.  Автори відеоролику - Ганна Яровенко, Ярослава Коваленко *Торгзін (Всесоюзна контора по торгівля з іноземцями) - спеціалізована державна установа, яка займалася золото-валютними операціями. До її відповідальності належала спеціалізована мережа магазинів в якому товари продавалися виключно за валюту або спеціальні бони, які видавалися в обмін на коштовні метали або каміння. Звичайна радянська грошова одиниця в мережі цих магазинів не використовувалася. Офіційно вважалося, що мережа магазинів Торгзіну ...

Дукач - це не просто звичайна прикраса на кшталт брошки чи кулону. Існує багато підстав припускати, що дукачам їх власниці певною мірою приписували певні магічні й оберегові функції. Зокрема, переважна більшість дослідників українських традиційних старожитностей (І.Спаський, Ф.Вовк, М.Сумцов) в тому числі і сучасних (В.Фісун, Ю.Коваленко, О.Самков) сходяться на тому, що під впливом світоглядних змін і естетичних уподобань змійовики трансформувалися у дукачі. На користь цієї теорії можна віднести такі положення:  у наукових матеріалах 1914 р. згадуються дукачі із зображенням змійовиків; дуже популярними були дукачі в яких використовувалися медальйони із зображенням на релігійну тематику; були поширені дукачі в яких замість медальйону до банта кріпився головний християнський символ - хрест. До нашого часу збереглося чимало дукачів у яких на медальйонах містяться зображення на християнську біблійну тематику. Припускають, що появі такого роду дукачів спонукали західноєвропейс...

Головним елементом дукача є медальйон, адже саме з нього і утворився класичний для нашого сприйняття дукач. Медальйон, у переважній більшості, мав круглу форму на якому містилося певне зображення - викарбуване, вилите, вигравіроване або розписане, залежно від техніки яку застосував золотар. Дуже поширеною була практика коли золотарю для створення нового дукача замовник давав вже “готовий” медальйон і майстру лишалося лише внести його у композицію й доробити брошку або певні елементи. В таких випадках, подекуди, в якості основи для дукача виступали зовсім не звичайні для нашого сучасного розуміння речі і, зокрема, чоловічі нагородні медалі. Екземпляри українських традиційних прикрас з експозиції Юрія Коваленка в Черкаському обласному краєзнавчому музеї (2017-2018 рр.)*  * Екземпляр А - Дукач Прилуцький, ХІХ ст, срібло, скло. Медальйон - медаль “На пам’ять про вітчизняну війну 1812р.” (“В память отечественной войны 1812г.”), срібло. Медаль “На пам’ять про вітчиз...