Перейти до основного вмісту

The medallions among dukaches: the mental and the earthy




The main element of dukach is a medallion, which mainly contained an image and had a circular shape.  People used coins as medallions, mintings depicting the Queen, religious and even award medals, tokens.  There occurred dukaches which contained ancient coins and other “fossil” subjects.

Dukach Horned
Dukach "Horned" (Cherkasy region),
medallion " the Queen".
Dukach from the collection
of Yurii Kovalenko   
Veremiivskiy dukach
The reverse side of veremiivskiy dukach
(Cherkasy region), medallion – the Russian medal
"For courage" (IV degree).

Dukach from the collection

of Yurii Kovalenko   

It can be assumed that initially the main purpose for women was to hang up on the neck “something round”, which was not only to adorn its owner and to witness the level of prosperity in her house, but also to perform certain functions of a talisman. Eventually, under the influence of Christian traditions, dukach has partially lost the function of protection; however, the tradition to wear on the neck, “something round” remained. Not everyone had the opportunity to order a medallion with the desired image from the jeweler, to receive or bring a religious medal from the Holy places. In such cases, women found the way out by using alternate materials as a decoration. Among such alternate materials were archaeological metal occurrences, coins, men’s award medals.

Dukach Podillya
Dukach from Podillya region, medallion -
the denarius with the image of Faustina
the wife the Roman Emperor Marcus Aurelius.
Dukach from the collection

of Yurii Kovalenko   
Dukach Lubenskyi
Dukach "Lubenskyi" (Poltava region),
Medallion – the Soviet ruble 1921.
Dukach from the collection

of Yurii Kovalenko   


It is interesting, that in 20-30-s of XX century, some women in certain areas of the Soviet, as well as non-Soviet Ukraine, wore dukaches with medallions which had the state symbols, modern for that time. The wearing of such jewelry was dangerous, because in the Soviet Ukraine its owner could be accused of bourgeois nationalism or the kulaks and on the non-controlled by the Soviet authorities Ukrainian lands – terrorism.

Dukach factory badge
Dukach - a factory badge, the front side. Dukach from the collection
of Yurii Kovalenko   
Dukach factory badge
Dukach - a factory badge, reverse side. Dukach from the collection
of Yurii Kovalenko   


We have the preserved single copies of such dukaches by now.  There are lubensy dukaches in some private collection (Poltava region), in which the Soviet coins were used as a medallion and there were carved on some bows the symbols of the of the Soviet Union – sickle and hammer. The completist and art restorer Kovalenko Y.G. had documented the West Ukrainian dukach without the bow in 2015 in Kiev. The Soviet coin of 50 kopecks 1921 had lost the Soviet symbols, and had got a trident instead. However, the present-day location of this dukach is unknown for the authoress of this blog.


It is also possible that women still consciously or unconsciously treated the medallions as a kind of an amulet. This opinion is based on the fact that the religious themes medallions there were very popular (“Christmas”, “the Annunciation Day”, “the Baptism in the Jordan”, “The Resurrection”, etc.) or with the image of the Christian saints (the Sabaoth, the Holy Mother, Paraskevas, St. George, etc.). Probably the men’s award medals were given the protective attributes on the ground like “Thank God he returned home alive,” coins “Let the prosperity be”, medals with the image of the Queen - “to live like the Queen” or “Let the Queen protect” and archaeological findings - “the Holy land gave us the things not for nothing.” In particular, it is known that ancient coins were popularly called “Ivanko’s coins”. It was considered to be a good luck to find them, so they are often were worn as amulets.



Dukach Mother of God
Dukach with The Icon of the Mother of God
(Dnipropetrovsk Region). 
Dukach from the collection
of Yurii Kovalenko   

F. Vovk recalls the tradition of making a gift to a newborn baby, or more likely, he supposes, to the mother that gave birth. Assuming the fact that in all cultures at all times, people try to make the most necessary gifts to a newborn and its mother (the way of living earlier was more difficult, therefore the gifts were more pragmatic) the assumption on the belief in the “protective” function of dukach has a real reason. Along with this, it is difficult to associate it with a Christian Church that denies the power of all ethnic characters and customs.

Therefore, it seems logical that the wearing of dukach still comes from pagan traditions. On this point, I. G. Spassky expresses the view that the dukaches were not a brand new phenomenon but a new form in the development of the ancient custom. It appears to him, that the wearing of the medallion as a compositional center in the complex of the pectoral can be traced for many centuries before there had been already a purely Ukrainian custom of wearing dukaches. 

F. Vovk considers the dukach to be a relic of the coils, which are thought to originate from the East of the Old Chaldea and coming to the Ancient Rus through Byzantium. A “Common” coil is a round metal medallion with eyelet. One side depicts the image of a Christian Saint (Michael the Archangel, St. George, the Mother of God, etc), with another side – a female head in the centre of which we can see the snakes as if coming out. Visually, medallion dukach and the coil are similar. I. G. Spassky concedes that the coils in the XVII - XVIII centuries could be made already as dukaches. Particularly, in 1914 there are dukaches mentioned with the image of coils.


coil
The coil of the XII century (copy).
Made by Yurii Kovalenko.
coil
The coil of the XII century. (copy),
Michael the Archangel.

Made by Yurii Kovalenko.

From my point of view, it is more likely that both factors – the earthy and the mental one took place in everyday women’s attitude to dukaches. The uncommon for our understanding medallions were a kind of compromise between financial difficulty, the desire to be well dressed and have an amulet against the “evil eye”. After all, nowadays lots of people believe in a variety of talismans, charms, and in memory of their loved ones, things are used as a decoration or its element. You can often hear from people who conceive an idea to acquire a modern copy of dukach or coil (which sometimes give the impression of a very practical persons) that first of all they consider these adornments to be a guardian and are interested whether it can help them in hard times. And only after that they usually choose the most interesting for their aesthetic style type of adornment.

Yaroslava Kovalenko

Коментарі

Популярні публікації

Волинські дукачі

В кожному регіоні, під впливом різних факторів, дукачі мали свої стилістичні особливості. Окрему групу становлять так звані волинські дукачі. Головна особливість волинських дукачів - різноманіття форм. Вони так різняться між собою, що іноді важко сказати, що всі вони з Волині. Волинські дукачі суттєво вирізняються від своїх аналогів які носили українки в інших регіонах. В той же час в окремих місцях Волині були поширені прикраси дуже схожі на подільський тип дукачів. Через це, іноді досить складно визначити місце походження дукача. Це пояснюється тим, що Волинь - це перехрестя багатьох культур (української, білоруської, литовської, польської, єврейської, угорської, австрійської). Тому, поруч з традиційними українськими народними формами й методами виробництва елементи творчості інших народів на волинських дукачах позначилися як ні на яких інших. Волинський дукач* *Д укач ХІХ ст. з колекції Валерія Анісімова. Корецький район, Рівненська область. Медальйон - золота монета рос...

Дукач - це печатка, що засвідчує “українство”.

Українські народні традиційні прикраси є неоціненним джерелом вивчення історії українського народу. Адже через втрату державності під цілеспрямованим впливом інших сусідніх держав історія українських земель та  її народу неодноразово знищувалася, переписувалася, замовчувалася, заборонялася, її просто крали. Через мову, релігію, освіту, громадську діяльність та інші сфери життя витиралася пам’ять нашого народу. Чим далі від Києва, а згодом чим далі від села тим більше українців вливалися в інший культурний простір, збагачували його і забували якого вони роду. На цьому фоні українські традиційні народні прикраси виступили великим і, у порівнянні з письмовими джерелами, більш об’єктивним джерелом вивчення історії, культури й побуту наших предків. Вони засвідчують українське коріння багатьох історичних процесів й культурних надбань, більш глибоко розкривають історію окремих територій. Вони наочно доводять нам про самобутність й унікальність українського народу та його світогляду. ...

Сережки - українська народна прикраса др.пол. ХІХ - поч.ХХ ст.

Для кожної культури характерний свій комплекс прикрас. Є унікальний вид прикрас властивий для певної культурної групи чи окремого комплексу, а є універсальні прикраси, які присутні в кожній культурі і без яких, вцілому, не можливо собі уявити жінку. До універсальних прикрас належать сережки. Ця прикраса відома в усьому світі та має безліч форм. Українське жіноцтво в цьому плані не було виключенням і тому в українському традиційному вбранні сережки мали вагоме значення. Для українських традиційних прикрас характерне доволі велике розмаїття сережок.  Найбільш традиційними для українського жіноцтва були сережки, що включали в себе елементи рослинного орнаменту, зображення птаха та сережки у формі місяця. Кожен тип сережок мав свою колоритну суто народну назву яка, як правило, походила від його форми. Наприклад зустрічалися сережки з такими назвами - калачики, калачики з метеликами, книшики, ягідки, дубочки, бовтуни, качечки, голубки, бублики. Одними з найбільш пошир...

Слобожанські дукачі

Окремо слід виділити дукачі які носили на Слобідській Україні. Дослідити і описати дукачі з цього краю іноді буває доволі складно, адже Слобожанщина (Слобідська Україна, Слобідщина) виявилася прикордонною територією, яка неодноразово змінювала свій адміністративно-територіальний розподіл і значна частина її наразі перебуває у складі РФ. Після геноциду українського народу - Великого Голодомору 1932-1933 рр., у місцевого населення на руках практично не лишилося цього виду прикрас. Ті хто вижили - позбувалися дукачів в обмін на їжу, або приховували їх як ідеологічно небезпечні речі. У хати вимерлих українців (не лише на Слобожанщині, а й в Радянській Україні вцілому й у місцях компактного проживання українців - Кубані, Поволжі, Казахстані) радянський уряд, відповідно до затвердженої практики, заселяв вихідців з інших народів. На Слобожанщині українців “заміняли” головним чином на росіян і білорусів. Для них носіння дукача було “чужою традицією”. Українські традиційні прикраси з те...

Дукачі Південно-Східної Слобожанщини: Дніпропетровщина

В окрему групу слід виділити дукачі які були поширені на території південно-східної України, а саме - на Дніпропетровщині, Донеччині й Луганщині. Це - край степів і великих підприємств (принаймні на Донеччині й Луганщині до 2014 року). У ХІХ ст. в цьому регіоні України з’явилося чимало промислових підприємств, у будівництві і розвитку яких суттєво був задіяний капітал західноєвропейських держав. Завдяки активному індустріальному розвитку край перетворився на центр великого промислового виробництва. Велика кількість нових підприємств потребувала великої кількості робочих рук, що у свою чергу, зумовило певні демографічні процеси. На ці землі почали з’їжджатися люди з різних країв і колишні козацькі слободи й паланки досить швидко перетворилися на густонаселені міста, поруч з якими також почали з’являлися нові населені пункти. Наприклад на місці козацького посту Домаха, де згодом виросла Кальміуська Слобода утворилося сучасне місто Маріуполь; на місці козацького селища Нові Кайдаки - Кат...